Позакласна діяльність базується на добровільності, інтересі та бажанні дітей її виконувати, тому вона необов'язкова для всіх учнів класу. Вона спрямована на формування навичок здорового способу життя, саногенного мислення та попередження негативних звичок і тенденцій поведінки. Така робота поглиблює і розширює знання, підвищує інтерес, збагачує молоду людину практичними уміннями і навичками здорового способу життя. Позакласні заняття допомагають викладачу краще пізнавати індивідуальні особливості учнів, виявити серед них обдарованих, які проявляють інтерес до валеології і всіляко спрямовувати розвиток цього інтересу. На думку С.У. Гончаренка позакласна робота організовується і проводиться в позаурочний час органами дитячого самоврядування за активної допомоги і при тактовному керівництві з боку педагогічного колективу, класних керівників, вихователів, організаторів позакласної і позашкільної роботи. Можна визначити наступні вимоги до позакласної роботи валеологічного спрямування: позакласні заняття, поглиблюючи знання учнів, не повинні відволікати їх увагу від основного змісту навчальної програми; необхідно встановити тісний зв’язок навчально-виховної роботи на уроці і позакласних заняттях. У той же час позакласна робота не повинна бути простим продовженням навчального заняття. Тематика планів позакласних занять може відставати або випереджати їх; матеріал, який пропонується учням для вивчення, повинен бути доступним, відповідати їхньому віку, рівню розвитку; зміст позакласних занять і форми їх організації повинні бути цікавими. Будь-яка справа принесе повне задоволення в тому випадку, коли вона спирається на потреби самого учня, знаходить відгук в його почуттях, позитивних емоціях. У позакласній роботі є пізнавально-захоплюючий елемент, необхідний для здорового відпочинку, гарного настрою, гармонійної життєдіяльності; велику увагу слід приділяти самостійній роботі з метою самовдосконалення особистості учня; повинен здійснюватись глибокий зв’язок індивідуальної, групової і колективної роботи; необхідне сполучення добровільності роботи з обов’язковим її виконанням; прагнення до самостійності, притаманне підліткам і старшим школярам, повинно стати основою самоврядування школярів у позакласній роботі. При організації будь-якого позакласного заходу необхідно сформувати актив, який стане тимчасовим керівним органом з організації даного заходу. Обов’язковою умовою ефективної роботи активу є залучення до підготовки заходу максимальної кількості учнів. Позакласні заняття не пов’язані з обов’язковою програмою. Їх організовують і проводять з урахуванням запитів учнів. Тому виключно важливо до початку навчального року спланувати всю позакласну роботу, розрахувати необхідний для неї час в календарних строках. Такий план слід складати у відповідності до бажань, нахилів школярів, з урахуванням загальношкільного річного плану. При плануванні позакласної роботи корисно дотримуватися такого принципу: краще менше, але високої якості. Позакласні заняття впливають на навчальні. Відомості, одержані на позакласних заняттях, дозволяють учням доповнювати в класі відповіді товаришів, наводити цікаві приклади тощо. Надійний шлях підвищення якості навчання предметів валеологічного спрямування – встановлення тісного зв’язку між класними і позакласними заняттями. За способом організації діяльності школярів у дидактико-методичній літературі розрізняють індивідуальну, групову та масову позакласну роботу. Дві останні реалізуються в таких формах: робота тематичного гуртка, конференції, свята, виставки, клуби, навчальні заняття, ділові ігри, усні журнали, вечори тощо. Індивідуальна позакласна робота проводиться з тими учнями, які виявляють особливий інтерес до валеологічної проблематики. Пізнавальний інтерес зароджується в них на уроках і в позаурочній ро­боті. Спочатку він нестійкий, ситуативний і проявляється у збиранні марок, листівок, кольорових фотографій відповідної тематики; читанні додаткової науково-популярної літератури; перегляді тематичних телепередач, наприклад "Планета здоров’я”. Однак все це школярі роблять безсистемно, нецілеспрямовано. Завдання вчителя – вчасно помітити, ви­явити і перетворити це захоплення в стійкий довготривалий інтерес до змісту навчального предмета і цим допомогти учневі визначитися з вибором майбутньої професії. Відповідно до цього індивідуальна позакласна робота повинна бути цілеспрямованою, планомірною і відповідати віковим інтересам учня. Одним з найважливіших видів індивідуальної роботи, особливо в молодших класах, є позакласне читання. На початковому етапі необхідно навчити кожного учня самостійно працювати з книжками, підбираючи їх індивідуально з урахуванням інтересу дитини і рівня ово­лодіння технікою читання. Слід рекомендувати учням не тільки прочи­тати, а й скласти коротке оповідання, намалювати малюнок або відшу­кати ілюстрації до прочитаного. Пізніше завдання змінюють, зокрема пропонують самостійно підібрати книжки, в яких розглядаються різні аспекти проблеми здоров’я. Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами її виконання, оформлення результатів, а також від оцінювання товаришами і вчителем. Виявлення і розвиток індивідуальних інтересів дозволяє об'єднувати і залучати дітей за спільністю до групової та масової позакласної роботи. Найпоширенішою формою групової позакласної діяльності є гурток. Дидактичними цілями роботи гуртка є розширення та поглиблення знань, закріплення певних умінь, пов’язаних зі збереженням і зміцненням власного здоров’я, набуттям навичок здорового способу життя. Гурток, зазвичай, об'єднує 15-20 учнів. Бажано, щоб вони були одного віку, оскільки це дозволяє ефективно керувати їх діяльністю. План роботи гуртка розробляється з урахуванням особливостей, інтересів і ступеня підготовленості учнів. Важливим етапом створення гуртка є обговорення плану його роботи. Завдання полягає у тому, щоб школярі були активними його учасниками, організаторами життя гуртка, відчували свою відповідальність за нього, а керівник вміло й тактовно спрямовував його діяльність. Керівнику гуртка важливо знати, які медичні установи і в якій мірі можуть бути використані для проведення занять на їх базі. Успішна робота гуртка певною мірою залежить від участі в ньому батьків. Ініціатива в налагодженні зв’язків з батьками належить керівнику. Основною формою таких контактів можуть бути батьківські збори. На перших зборах, які проводяться на початку першої чверті, керівник знайомить батьків з тематикою занять, розповідає про завдання гуртка. Ефективність індивідуальної позакласної роботи залежить від рівня усвідомлення учнем мети завдання, його вагомості, від оволодіння способами її виконання, оформлення результатів, а також від оцінювання товаришами і вчителем. Виявлення і розвиток індивідуальних інтересів дозволяє об'єднувати і залучати дітей за спільністю до групової та масової позакласної роботи.. Основним фінансово-звітним документом роботи гуртка є журнал, який веде керівник. Він вказує склад учнів, їх вік, місце проживання, фіксує відвідування протягом навчального року. В журналі вказуються теми занять і час їх проведення. Керівник гуртка веде щоденник, де відображена поточна робота з переліком учнів, які виконували певні доручення, а також відмічаються практичні навички, набуті учнями. Тематика теоретичних і практичних занять має бути цікавою і актуальною і може не співпадати. Теоретичні заняття повинні бути присвячені таким питанням як організація харчування, боротьба з шкідливими звичками, профілактика захворювань, методика загартування. Практичні заняття здебільшого присвячені фізичній культурі, дихальній гімнастиці та ін. Приблизний план роботи гуртка включає такі розділи: Тема занять. Форма занять. Дата проведення занять. Зміст і методи фронтальної роботи на занятті. Зміст і методи індивідуальної роботи. Зміст кожного заняття відповідає темі плану. Учитель ретельно готується до його проведення, добирає цікаву інформацію, засоби наочності, зокрема діафільми та кінофільми. Вибір методів і прийомів здійснюється аналогічно до їх вибору під час підготовки до уроку. Вибрані методи повинні передбачати активну участь дітей у роботі гуртка. Тому на його засіданнях організовується актуалізація засвоєних знань та вмінь, відбувається здобуття нових знань з різних джерел. Учні звітують про результати виконання завдань у формі записів у таблицях, тематич­но підібраних ілюстрацій, самостійно виконаних малюнків чи тематич­них розповідей за прочитаними книжками, переглянутими телепереда­чами. Активність дітей зумовлюється використанням ігор, загадок, вікторин, головоломок, але з чітко визначеною дидактичною метою. У гуртковій роботі з основ здоров’я значна увага приділяється формуванню санітарно-гігієнічних знань і навичок надання долікарської допомоги. З членів гуртка доцільно сформувати санітарні дружини, завданням яких має бути перевірка і забезпечення виконання санітарно-гігієнічних умов у школі. З членів гуртка, в першу чергу, формуються агітаційні бригади, вони беруть активну участь в організації та проведенні всіх масових позакласних заходів оздоровчої тематики. Не менш важливим видом роботи гуртківців є виготовлення засобів наочності: гербаріїв лікарських рослин, роздаткових карток, тематичних альбомів, які використовують у процесі навчання предметів валеологічного спрямування. Позакласною масовою роботою оздоровчої тематики можуть охоплюватися окремі чи паралельні класи. До найпоширеніших форм позакласної масової роботи належать: тема­тичні читацькі конференції, усні журнали, тематичний перегляд науково-популярних і художніх фільмів, свята, конкурси, "клуб веселих та кмітливих", валеологічні вечори, позакласні природознавчі екскурсії, проведення визначених Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ) міжнародних культурно-просвітницьких заходів – днів пам’яті людей, що загинули від СНІДу, всесвітнього дня боротьби з курінням, дня донора і т. ін. Читацька конференція. Проведення конференцій потребує певної організаційної роботи: З метою підвищення інтересу слухачів, необхідно всі доповіді супроводжувати демонстрацією фільмів, діапозитивів та ілюструвати таблицями, схемами, графіками. Необхідно застосувати різноманітні методи роботи учасників конференції: перетворювати конференцію у форму наукового симпозіуму, нараду спеціалістів, чередувати доповіді з виступами заздалегідь підготовлених опонентів, продумувати можливість широкого залучення слухачів до активної участі. Доповіді й виступи ведучого повинні бути образними та емоційними. Запорука успіху конференції полягає у правильному виборі теми (з урахуванням її актуальності для учнів та їх бажань), у чіткому розподілі обов’язків і поєднанні добровільності у виборі роботи з обов’язковістю її виконання, наявністю постійного контролю і обліку роботи. Методика підготовки конференції може бути різноманітною в залежності від теми і цілей. Підготовку конференції починають з проведення організаційних зборів майбутніх її учасників, де затверджують тему, розподіляють конкретні обов’язки. Над кожною доповіддю рекомендується працювати групою з п’яти осіб: один готує текст доповіді; другий підбирає літературу для виставки; цікаві приклади та ілюстрації з журналів; третій – готує експериментальний матеріал; четвертий – оформляє ілюстрації та малюнки; п’ятий – підбирає і демонструє на конференції кінофільми та ін. Через один-два тижні після зборів члени кожної п’ятірки разом обговорюють підготовлений матеріал і складають під керівництвом учителя програму конференції і план її підготовки та проведення. На зборах активу учасників конференції слід обговорити питання щодо запрошення фахівців. Якщо неможливо запросити вченого, слід послати йому лист з переліком питань. Буде цікаво, якщо вчений надішле магнітофонний запис своїх відповідей. Прослуховування запису урізноманітнить роботу конференції, активізує увагу учасників. Зал, де відбувається конференція, слід оформити плакатами, малюнками, портретами вчених. Конференція повинна мати свій орган друку – стінну газету. За темою конференції бажано підготувати виставку науково-популярної літератури, з якою можна ознайомитися перед початком роботи, або в перерві між двома відділеннями. Важливим у роботі конференції є наявність зворотного зв’язку її учасників з доповідачами. Один з шляхів вирішення такої задачі – проведення тематичної вікторини, яка зазвичай проводиться на завершення вечора, а її переможці нагороджуються. Щоб не затягнути конференцію, необхідно заздалегідь спланувати всі її етапи в часі та регламент роботи. По закінченню конференції організаційний комітет готує резолюцію, в якій визначаються шляхи втілення ідей конференції в життя. Валеологічні свята. Головна мета валеологічного свята – стимулювати учнів до глибокого і всебічного вивчення предмета, залучення їх до здорового способу життя. Викладачеві необхідно продумати як зміст, так і форму проведення свята. Вона повинна бути жвавою, привабливою і пізнавальною. Завдання організаторів – не тільки розважати учнів, але і активізувати їх до творчого пізнання і активної діяльності. При підготовці свята вчителю необхідно врахувати наступне: продумати дійових осіб у контексті обраного сценарію. Дуже важливо, щоб діти були різними за віком і вносили притаманне їм різне бачення світу, мови, пісні, танка; побудувати сценарій у формі цікавої розповіді, казки, легенди; забезпечити музичний супровід адекватний змісту дії на сцені; максимально залучити до свята учнів, які володіють музичними інструментами; свято повинне бути різноманітним за жанром, динамічним; необхідно приділити особливу увагу костюмам і декораціям; не забувати про елементи гумору в змісті святкової вистави, що створює атмосферу доброзичливості на щирості; наповнювати святкове дійство елементами народних традицій, використовувати прислів’я, приказки, загадки; потрібно організувати фото- або відіозйомку свята, що сприяє встановленню контакту з батьками, їх зацікавленому ставленню до школи, підвищує повагу до вчителя; свято повинне сприяти патріотичному вихованню (наприклад, фіналом свята може бути виконання учнями патріотичної пісні). Така велика робота, яку виконує вчитель разом з учнями при підготовці шкільного свята обертається потім більш глибоким і доброзичливим спілкуванням з дітьми та їх батьками, що допомагає в організації навчально-виховного процесу. Валеологічні вечори. Великий інтерес викликають тематичні вечори з валеології, які проводяться за сценарієм, складеним самими учнями, і які охоплюють широке коло питань, пов’язаних зі здоровим способом життя. Умілий розподіл обов’язків між школярами забезпечує можливість кожному учню розширити свій науковий світогляд і разом з тим правильно організовує працю. Найбільш відповідальний етап – складання сценарію вечора. Сценарій потрібно складати так, щоб глядачі не тільки сміялись, але і побачили валеологічний зміст віршів, пісень, жартів і зробили для себе належні висновки. КВК (клуб веселих і кмітливих) є цікавою формою позакласної робо­ти з учнями всіх вікових груп, яка зумовлює розвиток у них логічного мислення, пам'яті, винахідливості, дозволяє перевірити рівень предметних знань, умінь і навичок. Сценарій КВК складається відповідно до вибраної теми. У ньому поєднуються фронтальні, групові та індивідуальні завдання, які призначені для окремих гравців, усієї команди та вболівальників. Завдання повинні бути і теоретичними, і практичними, але обов'язково цікавими, конкретними, доступними та вимагати винахідливості і кмітливості. Сценарій включає ігри, загадки, цікаві повідомлення. Формувати команду найкраще всім класом, щоб в обговоренні учасників брали участь усі учні. Це має велике значення для формування взаємо- і самооцінювання. Критерії, за якими відбувається відбір учас­ників команди, повідомляє вчитель. Для оцінювання виконання завдань КВК розробляються якісні та кількісні критерії. На їх основі членами журі оцінюються результати змагання. Важливим елементом КВК є нагородження переможців.