Іноді незвичайна поведінка дитини викликана не поганим характером або вихованням, а проблемами із зором. Уважна мати може відповісти на це питання, поспостерігавши за малям. Отут є одна тонкість. Справа в тому, що багато проблем із зором спочатку проявляються порушеннями поведінки та інші симптоми, які на перший погляд ніяк не пов'язані з поганим зором. Вікова норма. Дитина бачить світ зовсім не так, як доросла людина: маля народжується далекозорим. Для дорослих далекозорість +3 D (діоптрії) - серйозна проблема, що вимагає носіння окулярів і спостереження в окуліста, а для маленької дитини - фізіологічна норма. От якби маля народилося зі стовідсотковим зором, у міру росту очного яблука в нього сформувалася б прогресуюча короткозорість. Втім, і занадто далекозорим дитині бути не бажано, інакше до 7-8 років зір не нормалізується, і виникнуть проблеми при освоєнні читання й письма. Оцінити заломлюючу силу ока (рефракцію) окулістам допомагають спеціальні прилади (рефрактометри), а гостроту зору - так названі таблиці Снеллена для самих маленьких, де замість букв - зображення ялинок, будиночків, корабликів, собачок, зірочок й інших фігурок різного розміру. Використати таблиці можна з 2-3 років, коли дитина вже вміє більш-менш виразно говорити, а до цього моменту пильність перевіряють за допомогою іграшок, різного калібру відзначаючи відстань, з якої дитина починає на них реагувати. Вважається, що такий огляд маля повинно проходити щорічно, але особливо важливо показати його окулістові наприкінці першого року життя й в 3-4 роки - це самий підходящий вік для виявлення й найбільш ефективного лікування очних хвороб. До дитини, що вступили в цю критичну для органа зору пору життя, потрібно виявити особливу увагу. Привід для тривоги - будь-які відхилення в його самопочутті й поводженні, нехай навіть часом вони прямо не зв'язані із зором: головний біль, підвищена стомлюваність, рухова незручність і багато чого іншого...
10 причин для занепокоєння.
1. Неправильний подих. Якщо маля малює або збирає машинку з конструктора, затамувавши подих, зверніть увагу: його очі в небезпеці! Тканини органа зору відчувають кисневе голодування, зоровий нерв і сітківка страждають, тому що в легені потрапляє недостатньо кисню. Потренуйте дитину, щоб дихала правильно. Нехай представить себе в ролі кішки: лапки в неї м'які, шийка й плечі розслаблені. А тепер попросіть маля зробити вдих повними грудьми, а потім повільно, з легким шипінням як можна довше видихати повітря через зімкнуті губи (вони при цьому злегка відкриваються).
2. Головний біль - один з найчастіших ознак зорової утоми. При косоокості, далекозорості, короткозорості, астигматизмі й інших очних проблемах, маляті доводиться прикладати постійні зусилля, щоб сфокусувати зір на предметах які він розглядає. Спробуйте весь день провести в коригуючих окулярах, що, належать іншій людині: уже через годину ваша голова почне розколюватися! Те ж саме відбувається й з дитиною. Якщо головний біль турбує його регулярно й виникає без видимих причин, покажіть дитину окулістові!
3. Запаморочення, нудота, дитину укачує в (транспорті). У дитини часто запаморочення голови? Його нудить, йому стає погано в автобусі й автомобілі? Причина - у візуальній утомі при поганому зорі, через що предмети двояться й розпливаються перед очами. У подібній ситуації вегетативна нервова система, що управляє роботою внутрішніх органів, приходить у порушення, і маля починає погано себе почувати. Хворобливі неприємні явища підсилюються під час поїздок, коли слабкому дитячому зору особливо важко зачепитися за мигаючі деталі пейзажу за вікном: зір перенапружується, а організм дитини реагує на це приступом нудоти й запаморочення.
4. Дратівливість, підвищена збудженість і стомлюваність, капризи й поганий сон теж можуть бути прямим наслідком візуальної напруги. Вона охоплює не тільки очі маляти, але й всі органи й системи, особливо - нервову. От чому маленькі діти з офтальмологічними проблемами часто попадають спочатку на прийом до невролога, а вже від нього - прямо до окуліста. Обов'язково проконсультуйтеся в лікаря-офтальмолога, якщо призначене неврологом лікування не допомагає. Цілком можливо, що справа не в слабких нервах, а у хворих очах.
5.Порушення координації рухів й окоміру. Маля демонструє рухову незручність? Часто спотикається й оступається при ходьбі, падає під час бігу? Не може піймати м’ячик і попасти ним у намальоване на асфальті коло або в іншу дитину під час гри у вибивного, збити кеглі при грі в дитячий боулінг? Імовірно, у дитинки розстроєний так названий бінокулярний зір (уміння дивитися обома очами відразу), що дозволяє сприймати перспективу, безпомилково визначати відстань до предметів і попадати точно в мету. Якщо маля звикає користуватися тільки одним оком (так буває при косоокості або великій різниці в гостроті зору між очами), у нього розвивається монокулярний зір, позбавлений стереоскопічного ефекту, тобто не об'ємне, а площинне. Дитина не сприймає простір у всьому його обсязі, далекі й близькі предмети накладаються один на одного, як зображення на картинці із книжки. Скільки б ви не трудилися над виробленням окоміру, розвитком координації рухів й орієнтації в просторі, результати залишають бажати кращого. У такої дитини висока небезпека травм у будинку й на вулиці, йому важко брати участь у рухливих іграх з іншими дітьми. Вихід тільки один - скоріше показати дитину окулістові.
6. Малюнки зі зміщеними пропорціями. Маляті складно малювати геометричні фігури - лінії виходять нерівними, кола мають неправильну форму. Але до 5-6 років він все-таки набиває руку й може цілком пізнавано зобразити яблуко, машинку або чоловічка. Якість малюнків ураховується психологами в тестах на шкільну зрілість. Але часом абракадабра на папері говорить не про відставання в розвитку ручної моторики, а про дефект зору - астигматизмі, при якому промені неоднаково переломлюються по різних осях ока й пропорції порушуються. Тарілка здається маляті не круглої форми, а витягнутої з однієї сторони й скошеної з іншої, як Місяць на збитку, пряма лінія - злегка хвилястої, перпендикуляр перетворюється в діагональ... Дитині не даються навички, пов'язані з окоміром: йому складно малювати, ліпити, вирізати, вставляти шматочки мозаїки й пазли у відведені гнізда, а відтворити в зошиті або на дошці друковану літеру - ціла проблема. Таким дітям звичайно рекомендують походити ще рік у дитячий садок, але якщо вся справа в поганому зорі, а не в затримці розвитку, ця рекомендація не має змісту. Адже астигматизм сам собою за рік не пройде, особливо якщо такий діагноз поки ще навіть не встановлений і ніякого лікування не проводиться.
7. Відсутність інтересу до книжок (діти звичайно із задоволенням розглядають картинки, намагаються відшукати в тексті знайомі букви) — один з ознак зорових розладів, найчастіше патологічної далекозорості. На неї ж указують збуджені повіки, червоні очі й звичка терти їх кулачками, що батьки звичайно списують на банальний кон’юнктивіт (сам по собі він також вимагає консультації офтальмолога). Чим довше зберігаються ці симптоми, тим більше підстав перевірити гостроту зору. 8.Звичка підносити все до самих очей указує на можливу короткозорість. Вона не викликає сумнівів, якщо маля не любить дивитися вдалину й брати участь в іграх, що вимагають орієнтації на віддалені предмети (хто перший добіжить до тієї берези, порахує пташок на тім дереві, закине тенісний м’ячик у дальній кошик), і постійно прищулюється, морщить носик. Ці гримаси деякі матусі приймають за нервовий тик і ведуть до невролога, а треба б відвідати окуліста!
9. Дитина нахиляє голову набік або повертає її особливим образом, розглядаючи предмети. Така манера, тим більше в малят, які ще не навчилися говорити, звичайно свідчить про двоїння в очах (диплопія). Щоб уникнути її, деякі діти прикривають одне око ручкою. Якщо ви помітили щось подібне, якомога швидше покажіть дитину очному лікареві й неврологові. Справа в тому, що існує чимало захворювань, що викликають диплопію: від вивиху кришталика до слабості очних м'язів (міастенії) і пухлин головного мозку. У цьому випадку баритися з лікуванням ніяк не можна!
10. Маля плутає кольори. Нестрашно, якщо це робить трирічний малюк. Цілком можливо, що він помиляється не в самих кольорах, а в їхніх назвах. Але якщо проблема зберігається й в 5-6 років, особливо в хлопчика (дівчинки практично не страждають дальтонізмом), покажіть його окулістові. Доктор перевірить колірний зір вашої дитини по спеціальних таблицях, складеним з різнобарвних крапок, і діагноз буде ясний! Перед візитом до очного лікаря не варто качати дитину на гойдалці, катати на американських гірках і тому подібних атракціонах, та й відправлятися в поліклініку краще не в транспорті, а пішки. Якщо у маля запаморочення, колірний зір може порушитися. Не навантажуйте дитячі очі перед тестуванням: зниження колірної чутливості тісно пов'язане із загальним і зоровим стомленням, від чого в очах рябить і всі фарби зливаються. Правда, і в цьому випадку дитина, у якої колірний зір у порядку, ніколи не поплутає, скажемо, червоний з темно-зеленим: така помилка характерна лише для дальтоніка.