МСНВК для дітей зі зниженим зором

| 09.04.2012
Нещодавно в ЗМІ з’явилися статті, в яких МОНмолодьспорту закидають завищення цін на підручники, непрозорі процедури закупівель та інші гріхи. Як з’ясувалося, автори публікацій не знають ані специфіки поліграфічного виробництва, ані законів України.
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС У ДРУКАРНЯХ ТАКИЙ, ЩО СОБІВАРТІСТЬ ОДНОГО ПРИМІРНИКА ЗРОСТАЄ ЗІ ЗМЕНШЕННЯМ НАКЛАДУ І НАВПАКИ
Як стверджують журналіс­ти одного з видань, цього року в переліку поліграфічної продукції для школи, друк якої замовило міністерство, підруч­ники Ольги Хорошковської для першого класу обійшли­ся державі найдорожче — по 647 гривень за примірник. При цьому автори публікацій гор­до заявляють, що цей автор є матір’ю першого віце-прем’єр-міністра Валерія Хорошковського. Більше того, книжки для школи нібито закуплені за, цитуємо, «неконкурентною процедурою закупівлі «в одно­го учасника». Пильність колег заслуговує похвали. Але радше шукати корупцію деінде, не роблячи з себе посміховиська. За словами директора Інституту інновацій­них технологій і змісту освіти МОНмолодьспорту (саме ІІТЗО замовляв підручники) Олексан­дра Удода, ситуація пояснюєть­ся просто: хтось угледів серед авторів знайоме прізвище, яке збіглося з іменем одного з керівників уряду. — Ольга Назарівна — відо­мий, авторитетний науковець. Вона створює підручники більш як 30 років,— каже директор інституту. — Ми не можемо їй — доктору наук, професо­ру — заборонити працювати лише тому, що її син став од­ним з керівників уряду. В інституті страхуються від будь-яких звинувачень в ангажованості при відборі авторів. У зв’язку із затвердженням урядом Державного стандарту початко­вої загальної освіти, минулого року було проведено Всеукраїн­ський конкурс рукописів з ме­тою створення підручниківново­го покоління відповідно до нових навчальних програм. Експертизу комплектів конкурсних матеріа­лів здійснювали предметні екс­пертні комісії конкурсу, загаль­ноосвітні навчальні заклади та Національна академія педагогіч­них наук України. Тобто до оці­нювання було залучено більш як 500 практичних працівників, в тому числі науково-педагогіч­ні працівники, методисти та учи­телі відповідного фаху, практич­ні психологи тощо. Після експертизи було скла­дено рейтинги рукописів, на підставі яких був сформова­ний перелік рукописів — пере­можців конкурсу, — розповів перший заступник директора ІІТЗО Святослав Серебрянський. — Варто зауважити, що перед оцінюванням була застосована процедура шиф­рування — тобто всі рукопи­си були закодовані і їх авто­ри членам експертних комісій не були відомі. За результата­ми роботи комісії колегія мі­ністерства затвердила перелік видань, які будуть видаватись за рахунок державних коштів у цьому році. Тож ці процеду­ри відкидають підстави звину­ватити членів експертної комі­сії в заангажованості. Так, Ольга Хорошковська пише підручники мовами наці­ональних меншин і вони справ­ді коштують чимало. До речі, є підручники навіть дорожчі. На­приклад, надруковані шрифтом Брайля. Їх вартість — 1500-1700 гривень за примірник. Шкода, що мас-медіа оминули цей факт. А насправді, ІІТЗО замовляло й підручники по 12 гривень 80 копійок за книж­ку — для шкіл з українською мовою навчання. В інституті кажуть, що ціни ретельно обчислили економіс­ти. Технологічний процес у дру­карнях такий, що собівартість одного примірника зростає зі зменшенням накладу і навпаки. У поліграфічному виробництві є кілька складових, які зумов­люють цю обернено-пропорцій-ну залежність. Наприклад, ви­трати на художнє оформлення, редакційні та видавничі проце­си (підготовка оригінал-макета тощо), авторські гонорари — є константами і лягають у собівартість підручника незалежно від накладу. А ось вартість па­перу і друку — перемінні. Чим вища ціна матеріалів і послуг, тим більше коштує примірник і наклад загалом. Якби колеги-журналісти кра­ще дослідили тему, то дізнали­ся б, що міністерство не лише не завищило ціну підручників, а зробило все, щоб вона була помірною. Порівняймо: в 2005 році середня ціна підручника становила близько 10 гривень. Відтоді минуло майже сім ро­ків, увесь час зростала інфля­ція. Вона спричинила підвищен­ня цін на папір, редагування, поліграфію, послуги друкарень, які закладали в свою ціну вар­тість комунальних послуг, зарп­лату працівникам тощо — всі ці, і не тільки, складові станов­лять кінцеву вартість продукту. Тож нинішні ціни можна вва­жати помірними. Так, є підруч­ник по 647 гривень, але його на­клад — 300 примірників. Ціна аналогічного посібника в 2009 році була 870 гривень. Тобто в 2012-му міністерство навіть зменшило її. І, нарешті, щодо закупів­лі підручників за процедурою «в одного учасника». Той, хто звинувачує міністерство в цьо­му «гріху», не знає нормативної бази. Справа в тому, що твор­цеві підручника належать ав­торські права на рукопис. Це означає, що він сам обирає ви­давництво, яке займатиметься його роботою. Тому ІІТЗО не міг оголосити відкриті торги, а згідно з Законом «Про дер­жавні закупівлі» провів заку­півлі за процедурою «в одно­го учасника». Юрій ЗУЩИК, «Освіта України» № 15