 Важко уявити новорічне свято без ялинки. Чому ж цьому дереву така шана? Такий звичний атрибут новорічного святкування, як ялинка, має довгу й цікаву історію. Перші ж вбрані ялинки з'явилися на території сучасної Франції в Ельзасі, і як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Трактування дерева як символу життя - традиція, давніша, ніж християнство, і не належить до якоїсь певної релігії. Шанування ялинки як символу торжества над смертю і засобу, що захищає рідне вогнище від злих духів, холоду і мороку, існував у германських племен ще до ухвалення християнської віри. Задовго до того, як люди почали святкувати Новий рік, жителі Давнього Єгипту в грудні, в найкоротший день року, приносили зелені пальмові гілки в свої будинки, як символ перемоги життя над смертю. Римляни на честь бога землеробства прикрашали будинки зеленим листям в зимове свято Сатурналій. Жерці-друїди вішали на дубові гілки золоті яблука під час святкування зимового сонцестояння. Ялині, як священному дереву, стали вклонятися ще жителі стародавньої Німеччини. Вони вірили, що саме в ній живуть духи - охоронці всього живого, що ялина може впоратися зі злими силами своїми голками. У Стародавній Греції вона була деревом надії. Перші ж вбрані ялинки з'явилися на території сучасної Франції в Ельзасі, і як стверджують історики, це відбулося в 1605 році. Літопис свідчить: «На Різдво в тутешніх будинках встановлюють ялинки, а на їх гілки вішають троянди з кольорового паперу, яблука, печиво, шматочки цукру і мішуру». Поступово ця традиція поширилася по всій Європі. Традиція святкувати Новий рік з ялинкою з'явилася за Петра I. Він видав указ, яким ввів нове літочислення - від Різдва Христового, а Новий рік наказав святкувати по-європейськи - 1 січня. 15 грудня 1699 під барабанний бій царський дяк сповістив народу волю царя: про те, що на знак доброго починання та початку нового століття після подяки Богові і молебнем співу в церкві велено було «по великих проїжджих вулицях, і шляхетним людям перед воротами вчинити деяку прикрасу від древ і гілок соснових і ялівцевих. А людям мізерним (тобто бідним) хоча по древу або гілці над воротами поставити. І щоб то достигло до 1-го числа 1700 цього року; а стояти тій прикрасі Інвар (тобто січня) по 7-е число того ж року. У 1-й день, на знак веселий, один одного вітати з Новим роком, і вчинити се, коли на Червоній площі вогненні потіхи почнуться, і стрілянина буде». Після смерті Петра I новорічні ялинки ставити перестали. Лише власники трактирів прикрашали ними свої будинки, причому ці ялинки стояли на трактирах цілий рік - звідси пішла їх назва - «ялинки-палки». Новорічні святкування і традиція ставити ялинки відродилися при Катерині II. А прикрашати ялинки стали лише в середині ХIХ століття. Вважається, що першу різдвяну ялинку в Петербурзі влаштували проживаючі там німці. Цей звичай городянам так сподобався, що вони стали встановлювати ялинки в своїх будинках. Зі столиці імперії ця традиція почала поширюватися по всій країні. У старовину ялинку прикрашали різними ласощами: горіхами в яскравій обгортці, цукерками і навіть овочами. На гілках горіли воскові свічки, які потім поступилися місцем електричним гірляндам. У XX столітті історія новорічної ялинки зазнавала непростих змін.
У 20-х роках на ялинку була накладена заборона як на «дикунський» і «попівський» звичай, з ялинкою люто боролася преса, називаючи її «релігійним мотлохом», «релігійним дурманом» і «дурною справою», про неї писали, що саме з новорічної ялинки «починається релігійність дітей». У грудні 1935 року партійний діяч Павло Постишев «реабілітував» свято, і в 1936 році в Колонному залі Будинку Союзів була влаштована ялинка для дітей та молоді. У 1954 році вперше запалала головна ялинка країни - Кремлівська, що іскриться і виблискує кожен Новий рік. А блискучі кулі з'явилися порівняно недавно - приблизно сто років тому. Верхівку ялинки вінчала Віфлеємська зірка, на зміну якій потім прийшла червона п'ятикутна. Історія ялинкової кульки нараховує 4 століття. Перша скляна куля була видута в Тюрінгії (Саксонія) у 16-му столітті. Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття, але тут же в Саксонії. Вправні майстри видували іграшки зі скла, вирізали з картону дзвіночки, сердечка, фігурки птахів і звірів, кулі, шишки, горіхи, які потім розфарбовували яскравими фарбами. Перша електрична гірлянда загорілася в 1895 році на ялинці, яка стояла перед Білим домом у США. Колби ламп були зроблені майстерними склодувами. Прикраси різдвяних ялинок змінювалися залежно від моди. Яскрава, вся в іграшках новорічна ялинка, настільки популярна до 1900 року, на рубежі століть стала вважатися ознакою поганого тону, її витіснила строга, стильна ялинка в сріблясто-білих тонах. Пізніше знову повернулася тенденція наряджати новорічну ялинку просто - солом'яними зірочками та фігурками з паперу та картону. Цікавий той факт, що ялинкові іграшки, історія, політика і мистецтво пов'язані між собою. По іграшкам можна «прочитати» історію країни. Які б події не відбувалися в країні, майстри ялинкових прикрас відгукувалися новими іграшками. До ювілею Пушкіна випущені були набори іграшок із зображенням героїв із творів поета. Під час Великої Вітчизняної війни найпопулярнішими іграшками були парашутисти. За часів Сталіна (він любив хокей і цирк) почали випускати ялинкових хокеїстів і циркових персонажів. В епоху Хрущова на ялинках з'явилися овочі, фрукти. Сьогодні такі прикраси - предмет інтересу професійних колекціонерів.
|