Готуючи дитину до школи, треба прислухатися до її думки і знаходити компроміс Початок нового навчального року – стрес не лише для батьків, а й для школярів. Насамперед, далеко не всі з них щасливі від необхідності повертатися «в стійло» – тобто в жорсткі рамки шкільної дисципліни. До того ж абсолютно всім дітям (хіба що за рідкісним винятком) не байдуже, як вони сприйматимуться серед своїх однолітків, чи не здаватимуться білими воронами або – ще гірше – сірими мишами. Якщо школяр хоче отримати портфель за ціною всієї маминої зарплати, не обов’язково продавати нирку або позбавляти сім’ю хліба. Достатньо поговорити з дитиною і правильно розставити акценти Для батьків, звичайно, теж важливо, щоб їхня дитина була вдягнена й екіпірована не гірше за інших. Але дорослі, на відміну від дітей, виходять не лише з потреб, ай із можливостей. Із міркувань практичності. З відповідності ціни й якості. Звичайно, вони хочуть найкращого, цілком справедливо вважаючи, що всілякі новомодні навороти – річ зовсім не обов’язкова в навчальному процесі. А іноді й шкідлива – якщо за них треба платити шалені гроші, гідні кращого застосування. Часто це призводить до образ, сліз і навіть скандалів у сім’ї: «Я цей пенал до школи не візьму, бо він галімий», «Я цього портфеля не носитиму, бо в ньому лише картоплю із села возити». У традиційному конфлікті дитячих інтересів і батьківського гаманця перемагає, здебільшого, останній – знову-таки традиційно. Питання лише в тому, якою ціною дістається ця перемога, які аргументи при тому застосовуються і як відіб’ється це на «переможених». Чи не почуватимуться діти зламаними «через коліно», ображеними й обділеними на тлі більш заможних однокласників? Не всі батьки, на жаль, правильно поводяться в такій ситуації. Одні через зайнятість, інші – через байдужість або банальне нерозуміння (чи недооцінення) того, що відбувається з дитиною. Між тим, від того, як почуватиметься учень напередодні й у перші дні навчального року і з яким настроєм піде до школи, може залежати його психологічний стан на довгі тижні або навіть місяці. А від цього, водночас, неабиякою мірою залежать майбутні успіхи в навчанні. Або, навпаки, невдачі. Зрозуміло, що дитині, яка відчуває психологічний дискомфорт, важче даватиметься навчання – за будь-якого потенціалу. А школярі, які впевнені в собі, стають більш успішними – навіть якщо не мають великих здібностей. Про те, як безболісно пережити завершальний етап підготовки до школи, розмовляємо із психологом-консультантом Київського центру томалогії Наталією Даниловою. ЗАПРОПОНУЙТЕ ДИТИНІ ВИБІР – У багатьох сім’ях, особливо не надто заможних (не кажучи вже про ті, які ледь зводять кінці з кінцями), батьки купують шкільне приладдя на свій смак і розсуд, часто не враховуючи побажань дітей. Це завдає школяреві психологічної травми, сприяє розвиткові комплексу неповноцінності, призводить до конфліктів і непорозумінь. Як уникнути такої ситуації? Чи можна йти на повідку в дитини задля її спокою і психологічного комфорту? Чи варто дослухатися до її думки, жертвуючи сімейним бюджетом? І як досягти тієї золотої середини, коли «і вівці цілі, й вовки ситі»? – Визначимося спочатку з формулюваннями. Фраза «йти на повідку» має чітке негативне забарвлення. «Дослухатися до думки» містить забарвлення позитивне. І зовсім інше смислове навантаження. Тобто речі це не тотожні. В будь-якому разі батьки виходять передусім із своїх фінансових можливостей. Якщо дитина категорично налаштована на щось конкретне, треба розібратися, що це – звичайна примха чи справді якась потреба. Не можна однозначно сказати: робіть те, що хоче ваша дитина, або навпаки – лише те, що ви самі вважаєте за потрібне. Завжди треба шукати розумний компроміс. Грубо кажучи, «продавати свою нирку» для того, щоб купити пенал, звичайно, не варто. Але дослухатися до думки дитини, яка теж є особистістю, почути її – дуже важливо. Тим більше, що сьогодні на шкільних базарах таке різноманіття, що навіть аналогічну річ можна знайти дешевше. Для мене важливою є гнучкість у стосунках із дітьми. Я не закликаю потакати примхам і будь-яким забаганкам. Цим можна зіпсувати дитину. І прикладів тому – безліч. Ідеться про те, аби бути уважними до неї. Ситуації бувають різні, та й навіть схожі різняться нюансами. Й у кожній з них треба по-різному поводитись. Наприклад, я роблю так: обираю певний ціновий діапазон, прийнятний для мене, і в його рамках пропоную своїй дитині вибір. З молодшими школярами це добре спрацьовує. З підлітками також, хоча для них зовнішні атрибути мають більше значення. Тут уже йдеться про якийсь соціальний статус, і з цим теж треба рахуватися. Але якщо дитина хоче мати портфель за ціною усієї маминої зарплати – чи може матуся таке собі дозволити?.. Та це чудовий привід почати розмову про гроші. Можливо, дитина просто не уявляє собі, де вони беруться, як дістаються і витрачаються. Якщо нащадок доволі дорослий, є сенс допомогти йому з роботою влітку. Якщо для нього такою важливою є придбання якоїсь речі, чому б не дати можливість заробити її самостійно? Не обов’язково позбавляти сім’ю хліба. Достатньо поговорити з дитиною і правильно розставити акценти. ПРИВІД ДЛЯ РОЗМОВИ, СТИМУЛ ДЛЯ РОЗВИТКУ – Є цілком свідомі, розумні й спокійні діти, які не вимагають від батьків золотих гір, не влаштовують бурхливих сцен і не висувають претензій за те, що їм чогось не купили. Але поруч зі своїми більш «упакованими» однолітками їм усе одно некомфортно, тому тихо страждають від цього. Що можуть зробити батьки, аби син чи донька не почувалися в чомусь неповноцінними – лише через те, що «зібрані» гірше за інших? – Мені здається, якщо дитина не порушує вдома цього питання, вона вже дуже багато розуміє. Для неї ВЖЕ важливі інші цінності, окрім шмаття. Вона може почуватися деякою мірою незручно, але все одно розуміє, що людина – це дещо більше, ніж зовнішня оболонка. Крім того, треба пам’ятати: немає нічого однозначно поганого або хорошого. Окрім чорного й білого, є інші кольори, а також напівтони й відтінки. На будь-яку ситуацію можна подивитися під різними кутами й несподівано побачити зовсім іншу картинку. Скажімо, якщо школяр відчуває дискомфорт від того, що він не такий «крутий», як його однокласники, це спонукає його докладати максимум зусиль до навчання – аби потім здобути хорошу освіту, стати затребуваним спеціалістом, знайти високооплачувану роботу. Тобто це може бути стимулом для розвитку. Набагато сильнішим, ніж у тих, у кого все є. Але про це учневі треба сказати, не залишати його наодинці зі своєю невпевненістю. І робити це повинні батьки – більше нікому. Тому я вважаю, що єдине універсальне правило для якої завгодно ситуації – з дітьми треба розмовляти. Весь час. Завжди. В будь-якому віці. Це не означає постійно повчати, «виховувати» (як вони цього не люблять!), бубоніти менторським тоном набридлі прописні істини. І це не намагання весь час підстрахувати, підстелити соломку, вберегти від якихось неприємних вражень чи переживань. Це неможливо й нереально. Та, зрештою, і не потрібно. Важливо інше: чути дитину, відчувати її, не випускати з поля зору все, що з нею коїться. І сприймати будь-яку неприємну ситуацію не як проблему, а як можливість поспілкуватися. НЕ ЗІПСУЙТЕ ОСТАННІХ ДНІВ – Чи можете порадити, як у ці серпневі дні морально підготувати дитину до навчального року, налаштувати на робочий лад, на щоденну працю? Так би мовити, полегшити перехід із тримісячної нірвани, що зветься канікулами, до героїчних шкільних буднів? – Вважаю, що не варто псувати їй останні канікулярні дні розмовами про школу, про дисципліну й необхідність добре навчатися. І не треба вже тепер починати посилено займатися з нею чи змушувати це робити, бо вона зненавидить ту школу ще до початку навчального року. Відпочинок для того й потрібен, щоб розслабитися і відновити сили. Коли ми після відпустки виходимо на роботу, теж є певний внутрішній спротив, який долається протягом одного – двох днів. Потім все одно входимо в робочий ритм. Так само й діти. Тому не варто позбавляти їх цих останніх днів відпочинку – ні змушувати до занять, ані накручувати як спортсменів: «Ти повинен…». Треба дозволити відгуляти цей відпочинок до кінця, «випити» його до останньої краплини. Єдине, що має сенс, – трохи перебудувати режим дня. Бо влітку все одно він трохи збивається. Дитині, яка звикла лягати влітку об одинадцятій вечора і вставати в дев’ятій, буде дуже важко прокидатися о сьомій ранку. Ці дві години виб’ють її з колії. Треба, щоби біологічний годинник запрацював у звичному для школи ритмі. Бо якщо водночас відбуваються і зміщення сну, і початок занять – це набагато важче. Тому режим потрібно перебудовувати поступово – хоча б за тиждень – півтора до початку навчального року. Щодо всього іншого… Перед-шкільна підготовка, вся ця магазинно-базарна метушня, купівля зошитів, іншої учнівської амуніції – це й є непряме, м’яке, плавне, але все-таки налаштування на навчання. І тут якраз важливо, аби учень брав участь у цьому процесі, в будь-яких, навіть дрібних покупках того, що знадобиться йому для школи. Адже це стосується безпосередньо його самого. Заодно й гроші навчиться рахувати. Бо часто буває так: ми вважаємо дітей недостатньо дорослими для того, щоб купити собі олівці, приносимо все готове, а потім вимагаємо від них розуміння й відповідального ставлення до всього. Іншими словами, сіємо одне, а врожай хочемо зібрати зовсім інший. А так не буває. Ні в природі, ні в житті. ШКОЛА ПОЧИНАЄТЬСЯ З БАЗАРУ Повністю зібрати учня коштуватиме від трьох з половиною до чотирьох тисяч гривень У другій половині серпня країну накрила мережа шкільних ярмарків, підступи до яких усе запекліше штурмують заклопотані батьки. Відступати нема куди – позаду літо, а попереду – перше вересня, яке наближається з невідворотністю торнадо. Як і будь-яке стихійне лихо, його треба пережити. Та уникнути цього неможливо. Тож якщо вашій дитині від 6 до 16 років, а у вас у підготовці до школи ще кінь не валявся, ноги в руки – і вперед. Так само, як театр починається з вішалки, школа бере початок з ярмарку. А ще – з дитячих магазинів, шкільних рядів на звичайних ринках, із спеціалізованих відділів у супермаркетах. Розмаїття таке, що очі розбігаються і потім ще довго не можуть стати на місце. Аби не загубитися серед цих строкатих «розвалів», радимо попередньо скласти список необхідних речей і поділити його на дві частини: «база» і «все інше». До базових покупок належать речі найпершої необхідності: шкільна форма, взуття, ранець, щоденник і зошити. Вони мають бути якісними, тому купувати їх треба першими, не шкодуючи грошей і часу на те, щоб обрати оптимальний варіант. НАЛІТАЙ, НЕ СКУПИСЬ Цього року, порівняно з минулим, ціни на шкільні товари підскочили на 15 – 20 відсотків. Найбільше подорожчання торкнулося форми й ранців, найменше – канцелярських приладів. Утім, ринки й магазини завалені шкільними товарами на будь-який смак і гаманець. Наприклад, шкільну форму можна купити як за 250 гривень (Made in China), так і за 200 – польського виробництва (залишки минулого року), і за 650 – турецького. Вітчизняний виробник вимагає за свою продукцію здебільшого від 300 до 650 гривень, але разом із магазинними накрутками ціна може сягати восьми сотень. Окрім форми, треба придбати взуття (300 – 500 гривень), сорочки (160 – 300 за штуку), спортивну форму (150 – 200), кеди або кросівки (50 – 200), запасні брюки чи спідницю (80 – 200), ще один піджак (250 – 360), светр, гольф чи кофту (80 – 300). Плюс різні необхідні дрібниці: білизну, футболки, змінне взуття, шкарпетки, колготки, носові хустинки й інше. Тож повністю вдягти дитину до школи коштуватиме від 1 500 – 1 600 до 2 300 – 2 500 гривень. Ціна шкільної валізи коливається від 70 – 100 гривень (неякісний китайський ширвжиток) до двох з половиною тисяч (німецький «наворочений» ранець з ортопедичною спинкою й усім начинням – двома заповненими пеналами, сумкою для спортивної форми й дощовиком). Більш-менш нормальний рюкзак можна купити за 240 – 350 гривень. Дуже якісний (не на один рік) – за 550 – 700. Кажуть, є ранці навіть за п’ять тисяч гривень (вочевидь, для тих, хто не шукає легких шляхів). Але ми того не бачили, стверджувати не будемо. Можливо, там застібки з драгметалів… З канцелярією простіше (якщо, звичайно, у вас немає звички купувати дитині ручки з платини). Тонкий зошит коштує від 60 копійок, загальний – від 10 – 12 гривень. Пенал – від 20 і вище, залежно від «фаршу», щоденник – 15 – 30. Також учням будь-якого класу потрібні лінійки, трикутники, клей, ручки, олівці, обгортки для зошитів і підручників, точила для олівців, гумки для стирання, папка для зошитів. Для малювання ще треба придбати фломастери, фарби, альбом, пластилін, кольоровий папір і картон, папку для трудового навчання. Для старших школярів – контурні карти, атласи, збірники завдань, циркулі, готовальні, папір для креслення. Все разом – 200 – 300 гривень. А весь паперово-канцелярський набір із ранцем, якщо виходити із середніх цін, становитиме від 1 000 до 1 500 одиниць національної валюти. Економ-варі-ант обійдеться вдвічі дешевше, тобто 500 – 800. Повністю зібрати дитину до школи коштуватиме від трьох з половиною до чотирьох тисяч гривень. В умовах жорсткої економії – близько двох. ЯК ЗЕКОНОМИТИ? Найпростіший спосіб заощадити гроші – купувати речі не в спеціалізованих магазинах, усіляких там «антошках» чи «дитячих світах», а на ринках, шкільних ярмарках або складах-магазинах від фірми-виробника. Різниця цін навіть на одну й ту саму продукцію – величезна. Зручно економити на канцелярській продукції, купуючи її дрібним оптом у складчину. Наприклад, 10 і більше пачок фломастерів обійдуться не 22 – 25 гривень за упаковку, а 15 – 16. Також настійливо рекомендуємо звернути увагу на великі супермаркети, де ціни на деякі шкільні товари нижчі від ринкових. На одягу, взутті й ранцях краще не економити. Звичайно, китайський ширвжиток коштує як мінімум удвічі дешевше, ніж форма вітчизняного виробництва. Але з ним – та сама історія, що з китайськими іграшками, які «дуже схожі на справжні, а радості від них діти не мають». Через місяць – два взуття (костюм, ранець і т. ін.) розвалиться, облізе, розтягнеться, зламається, розповзеться по швах. Купувати таку продукцію можна лише тоді, коли насправді немає іншого виходу. Платити доведеться двічі, однак у деяких випадках цей спосіб виправдовує себе. Наприклад, у вас не вистачило грошей на дорогий ранець. Не лякайтеся! Купуєте найдешевший китайський рюкзак гривень за 60 (вам ще й поступляться, бо незважаючи на критичну масу злиднів у країні, попит на лайно не надто великий). Тільки знайдіть не зовсім «страхолюдний», аби дитині не було соромно. Він чесно відслужить і першого вересня, і ще два – чотири тижні. (Потім зашиєте облізле опудало, і воно вам ще прислужиться для якихось господарських потреб). А через місяць, отримавши зарплату, йдете на базар і купуєте якісний ранець за ціною значно нижчою, ніж вам заломлюють нині. Бо ринок буде вже насичений, ажіотаж вщухне, а товар у продавців залишиться, і вони віддадуть вам його зі скидкою, про яку ви й не мріяли. Звичайно, не з власної волі. Ми навчимо, як правильно торгуватися, аби продавець вас не відпустив. Все дуже просто. Скажімо, ціна ранця – 550 гривень («щоб віддати»). Але вам милостиво обіцяють скинути ще гривень 10. Не ведіться! Просто дістаєте з сумним виглядом 400 – 450 гривень і, кажучи, що це все, що у вас є, простягаєте їх продавцеві. «Щоб купити». У світі знайдеться небагато людей, які відштовхнуть руку з грошима. Та якщо торговець виявиться міцним горішком, гірко зітхайте і кажіть: «Ну, тоді не домовились». І, не ховаючи грошей, відходьте від прилавка, нібито йдете до іншої точки. Але не дуже швидко, бо через півхвилини він вас зупинить… В результаті матимете потрібний ранець – на місяць пізніше, але й набагато дешевше. . …І наостанок: не панікуйте, якщо раптом чогось не купили (забули, не знайшли, не вистачило грошей). Земля від цього не зупиниться, світло не згасне. Докупите потім – які проблеми? Тим більше, що вчитель обов’язково дасть список додаткових підручників, методичних посібників, робочих зошитів і бозна-чого ще. Тож ходитимете на ринок, як діти до школи. Все тільки починається. «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» ПОПЕРЕДЖАЄ ДБАЙТЕ ПРО БЕЗПЕКУ Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів проводить випробовування й сертифікацію товарів легкої промисловості для дітей. І, як показує практика, не завжди якість шкільних товарів відповідає їх вартості. Недотримання технологій і застосування у виробництві неякісних матеріалів може завдати істотної шкоди дитячому здоров’ю. Тому батьки під час свого марафонського забігу по крамницях і ринках насамперед повинні звертати увагу саме на цей аспект. І, купуючи будь-який товар, передусім ознайомитися з його маркуванням (де має бути зазначено найменування виробника, його торговий знак, адресу і телефон, а також назву продукції, її комплектність, розміри, сировинний склад, умови експлуатації і догляду й дату виготовлення). … Шкільна форма має бути виготовлена з натуральних тканин, домішок синтетики не повинен перевищувати 67 %. Також повинна мати високу гігроскопічність і добре провітрюватися – аби дитина не пітніла. Підкладка теж має виготовлятися з натуральної сировини (що дуже рідко виконується). Синтетика вкрай небезпечна для алергіків і дітей зі шкірними захворюваннями. Взуття не повинно пахнути клеєм і технічною гумою. Ранець треба брати не важкий (один кілограм), «ортопедичний», із жорсткою рельєфною спинкою і широкими лямками. В ідеалі на ньому мають бути світловідбивні елементи, аби дитину було добре видно в темний час доби у світлі фар. (Абсолютна більшість ранців, представлених на українському ринку, таких елементів не має). Фарбники, які застосовуються у виробництві портфелів, повинні бути якісними і стійкими. (Це легко перевірити, потерши виріб вологою полотнинкою). Нарешті, зошити. Купуючи їх, треба зважати не лише на красиву картинку на обкладинці, а й на якість самих сторінок. Товщина ліній, які утворюють рядки й клітинки, має бути 0,2 – 0,5 мм. Лінії мають бути чітко видрукуваними, щоб дитина не напружувала очі, а сторінки не повинні аж сяяти білизною, оскільки білосніжними їх роблять за допомогою люмінесцентних речовин, що призводять до погіршення зору. Наталія ТИМОШЕНКО, «Освіта України» № 34
|