Історичні події становлення державності України Багатовікова історія українського народу, народу-великомученика, на долі якого було досить лиха... Майже кожне століття, як свідчать джерела, розпочате голодними роками, наслідками епідемій, спустошливими війнами, чужоземними навалами. З XV століття, з часів козаччини, почалася національно-визвольна боротьба за побудову незалежної самостійної держави. Але шлях до незалежності був тяжкий і тернистий. Важко назвати країну, яка б пережила те, що пережила Україна за більш ніж пів-тисячолітнє поневолення (1240 - 1991 р.) В минулому Україна була розділена на частини, єдиної держави не існувало. На півдні було розташоване Кримське ханство, яке утворилось у XIV ст. в результаті розпаду Золотої Орди. За рівнем економічного розвитку кримські татари значно відставали від населення України. Вони вели напівкочовий спосіб життя і постійно нападали на нашу країну. Під час цих нападів вони грабували міста і села, спалювали їх, забирали людей у полон. Чоловіків і жінок продавали в рабство; дітей перетворювали на яничарів. Українське населення дуже страждало від цих набігів. Саме на цих землях виникло у XV ст. таке видатне явище, як козацтво. Перші згадки про козаків відносяться до кінця XV ст. Місце, де оселялись козаки, називалось Дике Поле. Це були родючі, але незаселені землі, бо вони найбільше зазнавали нападів з боку кримських татар. Найбільша група людей, що переселялись сюди, — селяни-втікачі, які не витримували жорстокого феодального гноблення. Проте релігійний і національний гніт примушував покидати свої домівки навіть досить заможних людей. Козаки оселялись у зимівниках, їх основним заняттям було землеробство і скотарство. Працювати доводилось озброєними, щоб вчасно встигнути відбити напади татар. Між містами Дніпропетровськ і Запоріжжя Дніпро перетинає Український кристалічний щит і тому, оминаючи його, змінює свій напрямок. У цьому місці тверді кристалічні породи виходять над поверхнею води (вода розмиває їх дуже повільно), утворюючи численні пороги й острови. Поблизу Запоріжжя знаходиться найбільший острів Дніпра — Хортиця. Перша Січ створена в середині XVI ст. Д. Вишневецьким. Кожний чоловік, який виконував умови: говорити українською мовою, сповідувати православ'я і бути не одруженим. Жінкам не дозволялось навіть заходити на територію Січі. Існував випробувальний термін сім років, після чого людину зараховували до Запорізького війська. Головними заняттями були військові походи й підготовка до них. Походи здійснюватись на чайках Дніпром на територію Кримського ханства з метою визволення полонених і підкріплення матеріального становища. Січ була українським військом, організованим, дисциплінованим і боєздатним. Козаки виконували роль прикордонників, захищаючи південні кордони України від нападів кримських татар. Ми, українці, повинні пишатися тим, що наша Україна ніколи не поневолювала інші народи, не вела загарбницькі війни, а лише захищала себе від ласих на чуже добро близьких і далеких сусідів. У духовному й політичному житті кожного народу є події й роки, які назавжди входять в його історію, свідомість, визначають характер буття, місце і роль у світових цивілізаційних процесах. Тепер маємо і в нашій історії такі події, що перед усім світом засвідчили прагнення українського народу до вільного, щасливого, заможного життя. Так склалося, що ми, звертаючи погляд на свою історію, знаходили переважно події сумні. Пам’ять наша міцно зафіксувала такі сторінки, як зруйнування золотоглавого Києва, битву під Берестечком, драматизм Полтавського бою, підступне нищення Січової Запорізької республіки, Емський указ і Валуєвський циркуляр про заборону української мови. А з недавніх історичних подій –, розстріляне Відродження 20-х, голодомор тридцять третього, чорна наруга тридцять сьомого, операція "Вісла", чорнобильська трагедія. Називаючи важкі сторінки нашої історії, ми зовсім не хочемо закреслити те велике і світле, яке підносить наш народ до вершин цивілізації, визначає його заслуги перед людством. Адже на нашому славному історичному шляху були і могутня Київська держава Володимира Великого, Ярослава Мудрого, і перша християнська республіка в Європі – Запорізька Січ, і відчайдушний порив до свободи часів Івана Мазепи, і започаткування власної державності в Українській Народній Республіці. Слід згадати найвидатніших з поміж тих, чиї імена назавжди увійшли в історичну пам’ять, у душу народу українського. Великого у звершеннях, у любові до землі предків і трагічного у помилках своїх Богдана Хмельницького, грізного вояка, оборонця вольностей козачих Івана Сірка. Мудрого, будівничого й політика, відданого ідеї незалежності української Івана Мазепу. Творця першої української Конституції Пилипа Орлика. У найважчі часи сміливо піднімали свій голос за волю і демократію, за Україну такі велети духу як Григорій Сковорода, Пантелеймон Куліш, Микола Костомаров, Маркіян Шашкевич, Іван Франко, Михайло Драгоманов, Леся Українка. Серед видатних діячів новітньої історії, історії кривавих, але і героїчних змагань за вільну і незалежну Україну віддамо шану Михайлові Грушевському та його сподвижникам , котрі привели Україну до поетапного проголошення чотирьох Універсалів. Ось яких велетів духу народила наша земля, ось які люди торували державницький шлях до незалежності України, до сьогоднішнього дня. Якими ж були перші кроки творення незалежної України? 24 серпня 1991 р. Акт проголошення незалежності України, в якому підкреслювалося: "… продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, — виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, — здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави — України. 1 грудня 1991 р. відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України, водночас було обрано Президента республіки — Л. Кравчука (понад 61% голосів). Ось як прокоментував результати референдуму американський тижневик «Тайм»: «Росія може існувати без України; Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився». 28 січня 1992 року - Верховна Рада затвердила Державний прапор України. 19 лютого 1992 року - Верховна Рада затвердила тризуб малим гербом України. 6 березня 2003 року - Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». 28 червня 1996 року Верховна Рада прийняла Конституцію.Цей день став національним святом. У цьому році також затверджено українську грошову одиницю гривню. Державні символи України Незалежність нашої держави стала реальністю. Україна має свій герб, прапор, гімн і державну мову. 2 вересня 1991 року над будинком Верховної Ради України було піднято синьо-жовтий прапор– символ незалежності та суверенітету нашої держави. А 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором синьо-жовте полотнище. Синій колір символізує чисте небо, мир; жовтий – достаток і працелюбність. Прапор є офіційною емблемою, символом суверенітету України. Тому 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно 23 серпня День Державного прапора України. Герб нашої держави– тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого (980–1015 рр.). Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела. Ми можемо пишатися нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені. Український народ із повагою ставиться до своїх символів. Прапор і Герб є святинями, тому їх слід шанувати й берегти. Гімн України– це головна пісня, яка виконується на всіх урочистих подіях. У його основу покладено мелодію пісні композитора ХІХ століття Михайла Вербицького на слова Павла Чубинського « Ще не вмерла України…» Звичайно, що ми згадали тільки деякі важливі події з життя молодої Української держави. Але сьогодні з гордістю можемо сказати: так, є незалежна Українська держава зі своєю землею, своїм народом, своїми символами, своєю рідною мовою, традиціями і культурою. Традиції українського народу Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. У народі існує повір'я, що той, хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Максим Рильський любив повторювати: "Той, хто не знає свого минулого, не вартий майбутнього". Кожен народ, кожна нація тримається на прадідівських традиціях, звичаях, символах, віруваннях. І тільки вивчаючи і знаючи ці традиції, ми зможемо передавати культурну спадщину свого народу, набуту віками, нащадкам. І таким чином підтримувати козацький рід, якому, як відомо, "немає переводу". Український народ має безліч прекрасних і цікавих традицій та звичаїв. Вишиванки і рушники – символи любові й незрадливості, обереги українського народу. З вечора тривожного і до ранку Вишивала дівчина вишиванку…Народна пісня Людина і праця, людина і пісня, людина і витвір мистецтва – це все вічне, безсмертне, щось своєрідне і глибоко вражаюче. Наш україн-ський народ працьовитий, щедрий на таланти, здібний, обдарований. Якщо працювати – то до сьомого поту, якщо співати – то дзвінко, розложисто, якщо творити щось – то неповторно, захоплююче. Тож і не уявляємо ми доброї батьківської хати без прикрас: вишиванок і рушників, витворів народного мистецтва. Саме з батьківської хати починається пізнання світу. Білі стіни, біла стеля – неначе виткані з маминого полотна. Сонячне сніп’я ллється через вікна і від того на стінах виграють розгаптовані квітами рушники, розпростерли крила, немов півники, на рушниках горять кетяги калини, золотисті китички хмелю звисають з рушників до самого столу і пахнуть хлібом. А то справді йшов дух від паляниць, що їх спекла мати та й поклала на стіл, прикривши теж казкової краси рушником. Яким затишком, теплом, спокоєм віє від цих рушників! А чи в кожному домі зараз є вишиванка, вишиваний рушник? Певно, ні. Призабули чомусь це дивне народне мистецтво. Чуєте? Мелодія, слова… Так це “Пісня про рушник” на слова Андрія Малишка. Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. Рушник, і правда, можна порівняти з піснею, витканою чи вишитою на полотні. Без рушника, як і без пісні, не обходиться народження, одруження людини, ювілейні урочистості. Рушником накривали діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті, дарунковими рушниками перев’язували кумів і гостей, хлібом-сіллю на рушнику зустрічали і зустрічають зараз дорогих гостей. А ось цікавий спогад: у перший день огляду озимини йшли в поле гуртом-родом. Попереду батько ніс на рушнику хліб-сіль; у кошику, накритому рушником, несла різне частування мати. Назеленому полі розстеляли рушник, клали їжу. Так робили і в перший день оранки, сівби та жнив. Після закінчення жнив господар зустрічав женців з хлібом-сіллю на рушнику, а ті одягали на господаря обжинковий вінок.Як і в пісні співається, за звичаєм, коли син вирушав із дому в далеку дорогу, мати дарувала йому рушник, щоб беріг сина від лиха. А весільний рушник кожна дівчина готувала сама. А візерунків яких тільки не знайдеш на рушниках: засіяна нива – ромб з крапкою, вазон чи квітка – світове дерево од неба до землі, людські фігурки, немов з дитячого малюнка, – знак берегині, богині хатнього вогнища. Скрині повнилися дівочими рушниками, їх дбайливо оберігали, хизувалися – гостям і сусідам показували, бо то дочка на виданні готує собі посаг. А вишивати рушники і сорочки матері навчали дочок змалку.Як-то у пісні на слова Павличка співається: Як я малим збирався навесні Піти у світ незнаними шляхами – Сорочку мати вишила мені Червоними і чорними нитками. І тут українські майстрині – неперевершені. Казкової краси візерунками прикрашали сорочки, намітки, очіпки – прагнули до краси, до самобутності. Готували дівчата собі на все життя по 50, 80, а іноді в по 100 сорочок з тонкого вибіленого полотна. А часом не тільки вишивали нитками, а ще гаптували сріблом, золотом, бісером, перлинами, коштовними каміннями, лелітками прикрашали одяг. Так що красунею виглядала кожна дівчина, яка мала бажання, терпіння, старання і хист.Ці українські обереги пройшли крізь віки і нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею. “Хай стелиться вам доля рушниками!” – кажуть, бажаючи людям щастя, добра, миру, злагоди і любові. Отож, не біймося звертатися до традицій, Це зовсім не означає, що треба нехтувати сьогоденням. Але тільки осмисливши минуле, пізнавши витоки своєї культури та історії, можна й чіткіше зрозуміти сьогодення й уявити майбутнє. Україна На земній кулі є країни-гіганти, які займають величезну територію,— це Росія, Австралія, Канада, Китай, Сполучені Штати Америки. За кількістю населення до найбільших країн світу належать Китай та Індія. Є на нашій планеті й зовсім маленькі країни — і за площею території, яку займають, і за кількістю населення. Наприклад, князівство Монако займає площу менше за два квадратні кілометри і налічує менше ніж 30 тисяч осіб населення. У масштабах України це невеличке містечко, райцентр. Україна за світовими мірками і не велика, і не малень-ка. Однак серед країн Європи (якщо не брати до уваги європейську частину Росії) наша країна має найбільшу територію — 603,7 тис. км. Із заходу на схід вона простя-гається на 1316 км, а з півночі на південь — на 839 км. За кількістю населення вона посідає п’яте місце в Європі після таких країн, як Німеччина, Італія, Англія і Франція. В Україні проживає 47,5 млн осіб. Майже три чверті з них —українці. Крім того, живуть у нас представники більш ніж ста інших національностей. А мільйони українців живуть в інших країнах світу. Так, у кожного одна батьківщина і кожний має любити її. Давайте зараз поговоримо про те, що являє собою наша Україна, що є в неї визначного, знаменитого, милого і рід-ного; за що її можна любити. Україна — це прекрасна, чудова земля, яка розкинулася на тисячу кілометрів із заходу на схід і на сотні кілометрів із півночі на південь. На такій величезній території й велика різноманітність природи: тут є і гори, і низовини, і височини, і балки, і яри, і багато-багато великих і малих річок. Наша Україна розташована в центрі Європи. Через усю Україну з півночі на південь протікає могутній Дніпро — одна з найбільших річок Європи. На берегах Дніпра розкинувся красень-Київ — столиця нашої держави. З півдня Україну омивають моря — Чорне й Азовське. На заході здіймаються у небо вершини Карпат, а на півдні розкинулися Кримські гори. Густі ліси на півночі — це Полісся. А далі на південь природні пейзажі поступово змінюють-ся, переходячи у вільні степи. Ось така дивовижна природа нашої України. Україна складається з різних регіонів: Буковина, Волинь, Полісся, Таврія, Карпатські гори, Донбас… Але серед них найкраще, наймиліше те місце, де ми народилися і виросли. Кожна людина — патріот своєї держави, її свідомий гро-мадянин. Патріот — це людина, яка любить свою вітчизну, віддана своєму народові.) Громадянин— той, хто належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов’язки, встановлені законами цієї держави. Кожний справжній громадянин —це патріот, який працює на благо своєї країни, бореться за її незалежність, щастя і процвітання. Наші захисники Стаття 65 Конституціїнашої держави говорить, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Наша армія існує для захисту кордонів рідної землі, а не для нападу на інші країни. Щоб захистити Батьківщину в майбутньому, треба змалку полюбляти спорт, бути сильним, спритним, мужнім. Зараз нашій країні як ніколи потрібно бути єдиною та згуртованою. На цілісність нашої держави посягнули вороги і багато наших земляків на сьогодні мобілізовано до лав українського війська. Вони з честю воюють на сході з терористами та російським сепаратистами, відвойовують та захищають кордони нашої держави. • Який настрій у вас з`явився, коли ви промовляли найкращі слова? (Життєрадісний, веселий, піднесений…) • А який настрій у вас переважатиме, коли я промовлю слова: війна, розруха,голод ,ненависть, сльози…? • -Щоб ці слова не робили нам сумне життя – покличемо на допомогу слова: :захисник, військовий, солдат, гвардієць, відважний, герой, миротворець, воїн світла… Нажаль так сталося в Україні, що ми повинні захищати нашу єдність держави Україна, її територію та кордони(показати на карті), її незалежність. Кожен, хто живе в Україні, повинен пам’ятати, що він громадянин цієї держави і від кожного залежить яке життя ми в ній побудуємо. Ми повинні вчитися любити свою землю, свій народ, культуру, як її любили ті, хто загинув за нашу незалежність.на майдані та у військових діях названих АТО. Прошу встати і вшанувати загиблих героїв хвилиною мовчання та виконати Гімн України. Ви – майбутнє України Щасливі ми, що народилися на такій чудовій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні! Тут жили наші діди і прадіди, тут живуть наші батьки, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини. Материнський образ України встає з полинових степів і глибинної чорноземної скиби, як барва зоріє із зажури поліських озер, що чистими очима довірливо дивляться на світ, виростає недосяжно на повен зріст із карпатських верховин. Нема життя без України, бо Україна - це мати, яку не вибирають, бо Україна - це доля, яка випадає раз на віку, бо Україна - це пісня, яка вічна на цій землі. Українська земля пройшла війни та мир, поразки та перемоги, пишалася вірними синами та доньками, чарувала світ своїми запашними паляницями та мелодійними піснями. Вона була і залишається вірною матір'ю українців, які свято шанують і люблять її. Україна - наша земля, наша держава, і господарями в ній є ми. Нехай безсмертний героїзм людей скріплює нашу національну волю й наснагу на ниві розбудови й утвердження української держави. Де б ти не був, із ким би ти не зустрічався, що б не робив – пам’ятай, що ти вільний громадянин вільної країни. У єдності переможемо і передамо в руки прийдешніх поколінь горду, вільну і багату Україну. Тільки людина з добрим і чуйним серцем, роботяща і вольова може бути справжнім патріотом і громадянином своєї держави, по-справжньому любити і захищати, відстоювати її інтереси і приносити велику користь Що більше буде зроблено для цього сьогодні, то краще житимемо завтра, і будемо гідними називати себе українцями. Ви – майбутнє України. Тож своїми знаннями, працею, здобутками підносьте її культуру. Будьте гідними своїх предків, любіть рідну землю, бережіть волю і незалежність України, поважайте наш народ і нашу мелодійну мову. Ми Єдина країна! Незважаючи на усі негаразди, що відбуваються зараз, всі ми прагнемо одного - миру, спокою, міцної та квітучої держави та чистого неба над головою. |