Загальний недорозвиток мовлення у молодших дошкільнят
Дошкільний вік має особливо важливе значення для розвитку психіки та формування особистості дитини. У перші три роки свого життя малюк за допомогою дорослого пізнає світ, починає розуміти призначення предметів; у цей час закладається основа майбутніх рис характеру та здібностей дитини, формується ставлення до себе та навколишнього світу, інтенсивно розвивається мовлення. Четвертий рік життя

Цей період характеризується формуванням у дітей "системи-Я", черговим кризовим періодом ("Я — сам"), розвитком партнерської ігрової діяльності, різким переключенням емоцій з переважанням сильної модальності. Діти цього віку мають мимовільні увагу та пам'ять, наочно-дійове мислення, високу чутливість до дискомфорту.
Об'єктами пізнання у молодших дошкільників, які не мають відхилень у розвитку, є предмети найближчого оточення, їхні властивості та призначення, основним способом пізнання — експериментування. На цьому віковому етапі переважає ситуативно-ділова форма спілкування, тому для більшості дітей стосунки з однолітками є малоцікавими, а взаємини з дорослими стають джерелом багатоваріативних способів діяльності та партнерства у грі.
На четвертому році життя діти вже беруть участь у сюжетно-рольових іграх, використовуючи при цьому різноманітні форми спілкування. Так, під час гри дитина ділиться іграшками, висловлює власні думки, звертається до дорослого з проханням чи по допомогу, проявляє своє ставлення до дій однолітків, прагне допомагати іншим.
Психологічний портрет молодших дошкільнят із ЗНМ
Малюк із загальним недорозвитком мовлення має свої особливості, які необхідно враховувати у навчально-виховній роботі. Крім мовленнєвих порушень, у них спостерігаються вторинні відхилення у формуванні психічних процесів, що потребують специфічної роботи практичного психолога.
У нормі криза трьох років проходить досить легко, як один з етапів особистісного становлення дитини. Проте, якщо молодший дошкільник має мовленнєву ваду, то вкрай обмежено реалізуються можливості сенситивного періоду для формування самооцінки, всіх компонентів мовленнєвої системи, розвитку основних розумових процесів (сприймання, наочно-дійового (практичного) і наочно-образного мислення).
Хоча у молодших дошкільнят із ЗНМ рівень невербаль-ного інтелекту здебільшого наближений до норми, об'єктом пізнання у них ще залишається внутрішня будова предметів, способом пізнання, як і в ранньому віці, — маніпулювання та розбирання, формою спілкування, на відміну від здорових однолітків, — ситуа-тивно-особистісна і стосунки з дорослими проявляються лише як потреба у захисті та допомозі. А звідси — пред-метно-маніпулятивна ігрова діяльність або ігри поряд, що за нормативними показниками властиве дітям раннього віку.
Зазвичай діти з мовленнєвим недорозвитком мають органічні чи функціональні відхилення у центральній нервовій системі (ЦНС), а тому дуже вразливі. Органічне ураження головного мозку спричинює надмірне виснаження та надшвидку втомлюваність під час будь-якої діяльності. В результаті у малюка виникають головні болі, спостерігаються розлади сну, млявість чи, навпаки, гіперактивність. Таким дітям притаманні дратівливість, підвищена збудливість, моторна розгальмованість та емоційна лабільність. У дітей з функціональними відхиленнями у ЦНС часто трапляються невротичні реакції, спостерігається підвищена лякливість та тривожність.
Ознаки ЗНМ у молодших дошкільників Повна відсутність мовлення чи наявність звукона-слідувань зі значним використанням міміки та жестів. Формальне, поверхневе чи вибіркове спілкування. Недостатнє розуміння зверненого до них мовлення. Низька мотивація до комунікації. Слабкий розвиток наслідувальної діяльності. Нестійкість уваги та всіх видів пам'яті. Невміння гратися разом чи хоча б поруч та ін.
Все вищезазначене створює додатковий психологічний бар'єр у спілкуванні як з дорослими, так і з однолітками. Останні часто висміюють, дражнять чи навіть б'ють, не приймають до гри таких дітей.
Характерною особливістю молодших дошкільників із ЗНМ є те, що до трирічного віку у'багатьох з них ще не сформована "система-Я". Так, дивлячись на себе у дзеркало, вони називають лише власне ім'я, сказати на себе "Я" вони не можуть. Значна кількість дітей із ЗНМ четвертого року життя не розуміють своєї статевої приналежності, що автоматично впливає на помилкове засвоєння родових закінчень прикметників та дієслів. Часто від дітей можна почути фрази типу "Тато після" ("Тато прийшла"), "Оя пав" ("Оля впав"), "Ова хайося" ("Вова хороша") тощо.
Все вищезазначене свідчить про важливість комплексного педагогіко-психологічного впливу на особистість молодшого дошкільника із ЗНМ, необхідність надання кваліфікованої як логопедичної, так і психологічної допомоги.
Наведемо зразки ігор та вправ, які може використовувати практичний психолог у своїй роботі з молодшими дошкільниками із ЗНМ.
ІГРИ ТА ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ Вправа "Втомлене поросятко"

Мета. Формувати у дітей уміння розслаблятися. Закріплювати ізольовану вимову звука [х]. Розвивати плавне немовленнєве дихання.
Матеріал: сюжетна картинка із зображенням поросяти, що спить у калюжі; запис спокійної музики. Попередня робота: вправи на дихання животом.
Хід вправи
Діти сидять на килимі. Психолог читає вірш. Порося втомилось дуже,
Розляглося у калюжі.
Аж хропе — так міцно спить.
Тож не слід його будить.
Пропонує уявити себе поросятками, що сплять. Звучить музика. Діти лягають на килим, одну руку (яка у них головна) кладуть на животик, заплющують очі і "засинають". Дихають животом: роблять глибокий вдих, а на видиху вимовляють довгий звук [х].
Коли музика стихне, діти піднімаються, плавними рухами від плечей донизу "струшують водичку" спереду, допомагають один одному "струсити її" зі спинки. Вправа "Крап-крап"

Мета. Формувати у дітей уміння знімати психоемоційне напруження. Вправляти у розрізненні швидкості звучання, у промовлянні звуконаслідування "крап". Закріплювати ізольовану вимову звука [ш]. Розвивати ритмічність відтворення рухів під музику.
Матеріал: металофони; аудіозапис "Шум дощу".
Хід вправи
Психолог. Якось Люба дивилася у вікно і побачила, як на листочки впали перші краплі дощу. Вона почула: " Крап-крап". (Психолог відтворює звуки за допомогою металофона, роблячи між ними довгу паузу. Діти на своїх металофонах повторюють з промовлянням). Потім дощик закрапав швидше: " Крап-крап-крап ". (Педагог відтворює звуки, а діти повторюють їх у заданому темпі). А далі дощ пішов швидко-швидко. (Діти у швидкому темпі відтворюють звуки дощу). Та от Вій почав поволі стихати. (Діти наслідують дорослого).
Аж раптом дощ знову пішов так сильно, що було чути тільки: "Ш-ш-ш" (Діти встають навшпиньки, піднімають руки догори, потім повільно опускають їх перед собою, вимовляючи довгий звук [ш]).
Далі під музику "Шум дощу" діти у розслабленій позі (руки опущені вздовж тулуба, голова нахилена вниз) легенько розхитуються зі сторони в сторону. Коли музика стихне, після слів психолога: "Сонечко визирнуло!" діти розводять руки в сторони і посміхаються одне одному. Гра "Маленьке зайченятко"

Мета. Формувати соціальну компетентність дошкільників шляхом розвитку здатності виражати власні емоції. Вправляти у переключенні за сигналом з одного руху на інший. Удосконалювати вміння розуміти вербальну інструкцію педагога. Закріплювати ізольовану вимову голосних звуків [у], [е], [і]. Розвивати мімічну, загальну моторику, слухову увагу та пам'ять.
Матеріал: іграшковий вовчик; наголів-ники зайченят; запис спокійної музики.
Хід гри
Діти стоять біля психолога. Він повільно, емоційно читає вірш, супроводжуючи кожний рядок відповідними рухами. Хто це у ліску?
Вовчик виє: "У-у-у!"
Хто в кущах тремтить?
Зайченя сидить,
Плаче, бідне: "Е-е-е!
Моя мама де?"
Мама вже прийшла Моркви принесла.
Зайченятко: "І-і-і!
Весело мені!"
Психолог пропонує дітям послухати вірш іще раз, разом виконуючи рухи та промовляючи останні голосні. Діти уявляють себе зайченятами, одягають наголівники. Психолог милується ними, говорить: "Ой, які гарні в мене зайченята!". Притишеним голосом продовжує: "Ось там (показує на килим) спить вовчик".'
Під музику "зайченята" разом з психологом ходять навшпиньках навколо вовчика тихо-тихо, щоб не збудити його. Коли музика стихне, зайченята зупиняються і, наслідуючи психолога, підносять вказівний палець до губ, пошепки промовляючи: " Тс-с-с".
Найчастіше ігри-вправи проводяться у колі. Залежно від поставлених корекційних завдань діти можуть сидіти або стояти. Форма кола створює у молодших дошкільників із ЗНМ відчуття захищеності та єдності, дозволяє відчути можливість відкритого спілкування, що робить психологічні заняття продуктивнішими, допомагає не лише скоригувати поведінку та психоемоційний стан дітей, а й розвинути їхнє мовлення.
ІГРИ ДЛЯ ДОРОСЛИХ
Варто пам'ятати, що у логопедичній групі робота відбувається у тріаді "дитина — педагоги — батьки". Тому внутрішній комфорт чи дискомфорт, психоемоційний стан батьків і педагогів великою мірою визначає ефективність корекційно-розвивального процесу. Складність роботи з дошкільниками з вадами психофізичного, зокрема й мовленнєвого розвитку, пришвидшений ритм нашого сьогодення негативно позначаються на самопочутті (як соматичному, так і психологічному) логопедів і вихователів. Саме тому вважаємо за доцільне періодично проводити у дошкільному закладі "ігри для дорослих", у яких педагоги мали б змогу зняти психоемоційне напруження, спільно розв'язувати нагальні проблеми та й просто приємно провести час у рідному колективі. Ці ігри можна використовувати і в роботі з батьками. Гра "В гостях у Мудрої Сови"

Мета. Вчити вправляти учасників гри у створенні емоційно-мімічних образів дитини і вихователя відповідно до педагогічної ситуації. Формувати вміння варіативно реагувати на різні ситуації, знаходити з них найбільш вдалий конструктивний вихід. Розвивати вміння встановлювати при-чинно-наслідкові зв'язки. Виховувати толерантне ставлення де дітей.
Матеріал: картки із зображеннями облич для позначення різних емоцій.
Учасники гри: Ведучий; Дитина (зображує дорослий); Вихователь; Актор-мім; Мудра Сова.
Хід гри
"Ведучий" знайомить учасників зі змістом проблемної педагогічної ситуації.
Дорослий, що зображує "Дитину", розігрує цю ситуацію. "Актор-мім" створює емоційно-мімічний образ дитини в цій ситуації і показує відповідну картку.
Після цього "Ведучий" закликає до гри "Вихователя". "Актор-мім" бере одну з карток і відтворює зображений на ній емоційно-мімічний образ. "Вихователь", використовуючи вказану міміку, демонструє один з можливих варіантів розв'язання педагогічної ситуації. "Актор-мім" показує і обігрує наступну картку. Запрошується інший гравець на роль "Вихователя". Гра триває.
Підсумки підводить "Мудра Сова", коментуючи кожен з варіантів і роблячи акцент на найконструктив-нішому розв'язанні цієї ситуації. Так можна розіграти кілька ситуацій. Гра "Сонячне коло"

Мета. Формувати доброзичливе ставлення одне до одного. Розвивати вміння помічати прекрасне у різних гранях особистості, звертати увагу на зовнішність, емоції, риси характеру, практичні вміння тощо. Виховувати почуття колективізму.
Матеріал: картинка або іграшка-сонечко.
Хід гри
Учасники утворюють коло.
Психолог (тримаючи о руках сонечко). Сонечко найчастіше добре, тепле, ласкаве. Про нього ми можемо сказати багато гарних слів. А зараз сонечко хоче почути, які гарні слова ви скажете одне одному. Хай ваші руки будуть сонячними промінцями, сповненими тепла, доброти і взаємної турботи одне про одного. Простягаючи руку до сусіда справа, скажіть йому те, що ви бачите в ньому прекрасного. Це може бути як зовнішній вигляд, так і його внутрішній світ. Той, кому говорять комплімент, приймає його, приклавши руку до серця. Сонячні промінці компліментів йдуть по колу. Лічилкою виберемо того, хто розпочне гру. '
Ласкаве сонечко Зазирає в віконечко, Промінці посилає, Всіх теплом зігріває. Кому промінчик свій пошле, Той гру сьогодні розпочне.
Гра закінчується, коли всі учасники одержали по промінцю.
Запропоновані ігри і вправи для дітей та ігри для дорослих допоможуть створити психологічний клімат емоційного комфорту для дитини, що позитивно позначиться на її розвиткові.
Усім, хто опікується малятами із ЗНМ, варто пам'ятати, що лише поєднання логопедичної та психологічної допомоги, використання елементів психогімнастики, логоритміки, масажу, загальнорозвиваяьних гімнастичних і психокорекційних вправ та ігор, арт-терапії, терапевтичних казок, сприятливий позитивний психологічний клімат, створений як в сім'ї, так і в умовах спеціального дошкільного закладу, зможуть забезпечити високу результативність корекційно-розвиваль-ної роботи, підвищать вплив компенсаторних сил організму, дадуть змогу розкрити потенційні можливості кожної дитини.
Джерело: http://www.logopediya.com.ua/
Автор: Юлія Рібцун, наук. співроб. лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України